Однією з найбільш прибуткових сфер торгівлі є торгівля антикваріатом - бізнес специфічний, часто кримінальний. Цей ринок надійно закритий від широкої публіки, залишаючись орієнтованим на вузьке коло багатих клієнтів на яких працюють "чорні" дилери й різного роду консультанти. Відповідні й тут відносини . Іноді про існування колекції вартістю в кілька мільйонів доларів відомо тільки дилерові й самому клієнтові.

Число багатих людей, що бажають зайнятися колекціонуванням, росте.Переважно це заможні бізнесмени або посадовці. На збільшення клієнтури антикварний ринок, що складається з десятків сегментів і секторів, відреагував ростом цін. Як і в будь-якому бізнесі, вартість антикваріату визначається попитом та пропозицією. Попит на здобутки відомих майстрів постійно росте, а от пропозиції на всіх не вистачає.

Поява армії новоявлених колекціонерів, що погано розбираються в мистецтві й старовині, спровокувало масове виробництво фальшивок.

Якість виконання фальшивок, не рідко, перевершує рівень експертизи, і вберегтися від підробок починаючому колекціонерові практично неможливо. Неможливо й більш-менш точно оцінити кількість фальсифікату. Компетентні люди стверджують, що в приватних українських колекціях до третини підробок.

Фактично ж, весь ринок тримається на думках експертів. Картина без провенанса (історії її появи й переміщення з рук у руки) і атрибуції мало що коштує. Але, якщо експертиза визнає її твором відомого майстра, ціна збільшується астрономічно. Так і фальшивка, що має сертифікат дійсності, одержує беззастережне визнання й виставляється на аукціонах, в антикварних салонах. Саме тому важливим сегментом ринку підробок є виготовлення фальшивих експертних висновків. При цьому залишається досить популярної й така операція: купується справжня картина з дійсними паперами, з неї робиться копія. Копію й продають... у комплекті із зазначеними паперами.

Більшість учасників ринку вважають, що експертиза повинна бути тільки незалежною. Експерти, що працюють у спеціалізованих організаціях не несуть юридичної відповідальності за правильність атрибуції, що ґрунтується на їхніх науково-обгрунтованих думках, а не твердженнях. Однак, всі необхідні для роботи експертів ресурси зосереджені в найбільших музеях і державних галереях.

Особливо багато підробок на "чорному ринку", що значно розширився за останні роки. Саме там "вспливають" найбільш дорогі й коштовні речі. Їх немає на аукціонах і ярмарках - вони йдуть з-під поли й виставляються надзвичайно рідко - на них завжди є покупці.

Підробки попадають не тільки в приватні колекції, але й у зали авторитетніших музеїв світу.

Гарантувати 100-процентну дійсність тих або інших предметів мистецтва сьогодні не може ніхто. Найвідоміший світовий аукціон творів мистецтва Sotheby’s дає гарантію атрибуції тільки на два роки! Сьогодні, приміром, це полотно приписується кисті Тиціана, а через два роки, завдяки знову розробленим методам дослідження вдасться встановити, що це не зовсім Тиціан...

І обережність влаштовувачів аукціонів зрозуміла: поява нових методик визначення дійсності дійсно веде до "відкриття" всі нових і нових фальшивок. В 1965 році з’ясувалося, що портрет графа Веллінгтона в Лондонській національній галереї, що приписувався Гойї, - звичайна підробка. В 1976 році визначилося, що в музеї Корнеля зберігаються підробки Коро. За все своє життя Коро написав приблизно 600 картин, але тільки на американському ринку їх гуляє три тисячі. Проте вдала підробка теж вартує немалих грошей,хоча її ціна на порядок нижче оригіналу. Ходять чутки що переважна більшість картин відомих авторів в музеях СНД давно вже замінені на копії. Тож чи вартує витрачати час на колекціонування?

Безумовно якщо Ви справді розбираєтесь в мистецтві та збираєте роботи небагатьох авторів що вам дійсно подобаються,то так. Якщо ж це просто данина моді,то краще не тратьте куме сили,купіть ще декілька кілограм  золотого ширпотребу.